Про школу

розмір шрифту зменшити розмір шрифту збільшити розмір шрифту
Друк
Email

Початок розвитку освіти в с. Бузівці можна віднести до кінця XIX століття,

Освіта в селі Бузівка знаходилася на дуже низькому рівні. За даними статистики кінця XIX століття письменних було мало навіть серед чоловіків. Знали грамоту всього 15% чоловіків, а жінки були практично неграмотні всі.

У 1874 році в селі відкрилося однокласне народне училище. І хоч називалося народним, але вчитися могли тільки діти заможних селян, а діти простих селян навчатися не могли. Лише 1905 рік приніс зміни в освіту бузівчан. У цьому році було відкрито церковно-приходську школу. На 140 учнів був один учитель - Андрій Лозовий. Він виконував роботу учителя і директора; вважався дуже грамотною людиною, тому що читав Біблію над покійниками. Писати не вмів, а коли отримував заробітну плату (10 рублів за рік), то за нього розписувався писар. Змінилася освіта у 1909 році, коли було відкрито ще одну земську двокласну школу. У цій школі навчало дітей п'ять учителів.

Революція і громадянська війна припинила розвиток освіти бузівчан.

Середню школу в селі було відкрито в 1935 році. Довоєнним директором був Скорубський Іван Григорович.

Під час війни в приміщенні Бузівської школи була поліцейська дільниця, а потім її перетворили на дот.

Після визволення села, в березні 1944 року, школа відновила свою роботу, директором якої став Скорубський Іван Григорович.

У 1949 році його несправедливо усунули з посади директора школи і залишили працювати учителем хімії та природознавства. Пізніше йому було присвоєно звання «Заслужений учитель УРСР». Його учень-поет і педагог П.І. Власюк присвятив йому вірш «Вітання моєму вчителю».

Скорубський Іван Григорович після скандального звільнення, яке було несправедливим і недоведеним, після районної учительської наради (наказ по Жашківському райвно від 31 серпня 1949 року) передав справи Мазуруку Сергію Мусійовичу. Він директорував всього півроку. І в лютому 1950 року передав справи досвідченому педагогу Капішону Іларіону Семеновичу, для якого це теж було пониження за відмову від відрядження у Західну Україну.

У 1959 році розпочинається реорганізація шкільної системи. У Бузівській школі створено виробничу бригаду, яка у 1958-1959 роках визнана найкращою. Бути першими серед учнівських бригад стало традицією, і через десять років завідуючий райво Дарменко Микола Іванович знову серед кращих визнав виробничу бригаду Бузівської середньої школи.

З 16 лютого 1950 року по 1965 рік директором школи працював Капішон Іларіон Семенович.

З 1968 по серпень 1978 року — Саранюк Кирило Олексійович.

З вересня 1978 року по вересень 1979 року — Кармаліта Костянтин Григорович.

З вересня 1979 по вересень 1983 року — Марценюк Михайло Федорович.

З 1 вересня 1983 - по березень 1985 року — Москалець Яків Максимович.

З березня 1985 по серпень 1989 року — Марценюк Михайло Федорович.

З серпня 1989 року по 1 лютого 2006 року — Манелюк Наталія Вікторівна.

З лютого 2006 року школу очолює директор Пісківець Тамара Дмитрівна

У школі навчались: Шилюк Петро Степанович — Герой України, повний кавалер ордена «За заслуги», кандидат технічних наук.

Олійник Василь Миколайович — депутат обласної ради.

Олійник Володимир Миколайович — депутат Верховної Ради.

Колядинський Юрій Антонович — Генеральний консул посольства Словакії.

Мельник Ігор Миколайович — головний лікар Жашківської районної лікарні.

Нині діюча школа веде свій лік з 1980 року. Сьогодні це одна з найбільших сільських шкіл Жашківського району.

Очолюють школу: директор школи — Каландій Наталія Федорівна, заступник з навчально-виховної роботи — Свиридюк Сергій Вікторович, заступник з виховної роботи — Лавренюк Наталія Анатоліївна.


Каландій Наталія Федорівна	Свиридюк Сергій Вікторович	Лавренюк Наталія Анатоліївна